Історія
Саме із Ринкової площі та ратуші почалося містобудування Станиславова. За європейською містобудівною традицією у містах, які мали маґдебурське право, головною спорудою була ратуша, яка розміщувалася посеред ринкової площі. Це була не просто найкрасивіша споруда міста, насамперед ратуша відігравала роль спостережного пункту. В будівлі самої ратуші зазвичай містився маґістрат, суд, крамниці.
Площа Ринок у [Станиславів|Станиславові] має форму, що наближається до прямокутника зі сторонами 138 х 98 м і має площу 13 500 кв. м. Вона приблизно в півтора раза менша, ніж у Львові (близько 18 000 кв. м).
Від площі в різних напрямках розходиться сім вулиць радіусів: Галицька, Шеремети, Мельничука, Страчених, Вітовського, Труша і знову Галицька (на південь. У дорадянські часи це була окрема вулиця зі своєю назвою).
Поштівка. Площа Ринок.
Квартали, майже прямокутні, поділялись на садиби -- парцелі завширшки 9--18 м і 20--30 м у глибину. Будинки були дво- триповерхові, в чотири вікна по фасаду. Перший поверх використовувався відповідно до професії власника - для ремесла або торгівлі, другий поверх - для мешкання власника, третій, якщо він був, здавали квартирантам. № 1 на площі Ринок мала ратуша. Далі йшла наскрізна нумерація будинків, починаючи від північно західного кута, від вулиці Галицької. Всього площа нараховувала 31 будинок: ратуша, по сім будинків з північної, східної і південної сторони, дев'ять будинків із західного боку. На сьогодні існують і зберегли історичний вигляд 14 будинків, чотири будинки споруджені з порушенням поверховості й автентичного вигляду.
Площа Ринок
Назва площі 17 Вересня, яку дали 1945 р. совєти, не прищепилася. В кінці 1950 х рр. кожний бік площі став вулицею, яка одержала окрему назву. Лише північний бік став вулицею Ринок. Східний став вул. Щорса, південний - 17 Вересня, західний - влитий до Галицької вулиці. При цьому була проведена зміна нумерації будинків. Історична назва і площа Ринок перестала офіційно існувати, але вона живе в устах іванофранківців і повертається до офіційного обігу.
У 1675 році в історично-географічному центрі міста-фортеці замість дерев’яного спостережного пункту було збудовано тимчасове приміщення першої ратуші, яка використовувалася як військово-пожежний спостережний пункт міста. В той час під площею, — від ратуші до всіх військових споруд, — розходилася по місту система підземних переходів і запасних виходів. В зруйнованому вигляді вони збереглися і до наших часів.
На площі Ринок тричі на рік проводилися великі ярмарки: починалися 7 травня, 8 вересня та 28 листопада і тривали, зазвичай, чотири тижні. Сповіщав про початок і закінчення ярмарку ратушний дзвін. На станіславську ярмарку приїжджали не тільки з навколишніх сіл та міст, — тут можна було почути німецьку, італійську, французьку, чеську, словацьку, угорську, татарську, турецьку, російську, білоруську, шведську та інші мови. Один-два рази на тиждень спеціально призначені люди перевіряли ваги та інші вимірювальні прилади в шинках та у перекупок і в ратуші ставили відповідні клейма. Без такого клейма торгівля заборонялася. Навколо ратуші знаходилось багато крамниць, лотків, складів. Так, у переписі Станиславова в 1720 році містяться відомості про 27 крамниць.
Після турецької облоги дерев'яну ратушу розібрали і в 1695 році завершили будівництво нової споруди ратуші. Архітектор Кароль Беное поєднав стрілчасті вежі із кроквяним склепінням поверхів у формі хреста. Його рамена чотирма кінцями виходили до кутів ринку і чотирьох сторін світу. Від цього часу в ній засідав магістрат, відбувалися суди та приймалися найважливіші рішення. В ратуші лавники під керівництвом війта розглядали судові справи, а засуджених до смертної кари страчували на ринковій площі.
З усіх судових вироків смертної кари у XVII столітті один було винесено жінці за чарівництво. Насправді її було покарано за розбещення юнаків, але через відсутність відповідної статті її було обвинувачено у чарівництві й засуджено до спалення. У Станіславі це був єдиний випадок автодафе.
Саме суд лавників карав карпатських опришків. "Звичайних опришків карано 100 ьуками на площі перед ратушею та ув"язненям у тюрмі, але їхнії ватажків брали на слідчі тортури, "тягнено" раз, і другий, і третій, а боки припікали свічками або розпеченою бляхою. Страшне те слідство звичайно закінчувалося вироком смерті...Засудженого стинав або вішав кат". Із так званих 2чорних книг" Станиславського суду за 1703-1723 і 1738-1751 роки відомо, що суд у ратуші засудив 50-х в"язнів, серед яких було 10 опришків. Усі вони були страчені посеред ринкової площі. Остання прилюдна розправа відбулася 25 квітня 1754 року: на площі Ринок був страчений сподвижник і наступник Олекси Довбуша — Василь Баюрак. Вирок справді вражає своєю жорстокістю: "Повинен бути катом випроваджений на площу смерті, який має відрубати йому обидві руки сокирою по лікті. Після їх відрубування має бути відрубана голова. Врешті, з метою здержання інших від такого життя - четвертувати. Окремі частини тіла повинні бути розвішані на шибениці в полі, при шляху, а пізніше мають бути закопані в землю. Тільки голова повинна довше висіти".Передсмертним проханням приреченого було пограти на гуцульській сопілці. Це запам’ятав і зафіксував очевидець тих подій польський поет Францішек Карпінський, якому на той час було тринадцять років. 1992 року в День незалежності України з ініціативи професора Володимира Грабовецького на ратуші було встановлено меморіальну дошку Василеві Баюраку. Слід також зазначити, що місцем ув"язнення опришків підземелля ратуші не були.
28 вересня 1868 року під час великої пожежі в місті майже повністю вигоріла ринкова площа і ратуша. Цю частину міста довелося відбуловувати наново.
Сучасність
Довгий час площа Ринок була адміністративно-економічно-культурним центром міста. Щоправда, сьогодні вона залишилася тільки культурним центром міста, — однак, тут відбуваються більшість розважальних заходів в Івано-Франківську: виставки, конкурси, святкові концерти, фестивалі.
Зараз на площі Ринок, ближче до катедрального собору, знаходиться кіоск центру туристичної інформації, де можна придбати свіжу пресу, мапи, календарі, журнали, різні матеріали на краєзнавчу і туристичну тематику. Тут також встановлено велике світлове табло з детальною схематичною картою міста.
Планується до 350-річчя міста (у 2012 р.) провести комплекс ремонтно-реставраційних робіт кварталу будинків на площі Ринок,— в рамках так званого трасування історичних меж Станиславівської фортеці nashemisto.if.ua
Будівлі
- № 4
На місці 5-поверхової будівлі, яка порушила масштабність і гармонійність історичної площі ще якийсь десяток років тому існувала 3-поверхова кам"яниця. В цьому приміщенні містилася перша аптека Станиславова (1777). Кам"яниці було знесено із порушенням законодавства України.
- № 6
Будинок збудований 1871 р. Тут у 1884 му була відкрита так звана «Руська читальня». Відкрив її Є.Желехівський, якого й обрали головою. В грудні того ж року громадська діячка і письменниця Н. Кобринська провела з'їзд «Товариства руських Женщин» (нині це «Союз українок»). На з'їзді був і вітав учасниць І. Франко.
- № 8
Наріжний будинок. Один із найдавніших будинків міста, споруджений у ХVІІІ столітті. Належав до замкового майна Потоцьких, тому мав назву «кам'яниця двірська». Тут мешкав генерал, командир фортечної залоги.